НАШІ АВТОРИ
Аграновський Олександр – керівник Єрусалимського відділення Міжнародної асоціації Азербайджан – Ізраїль «АзІз», заст. голови прес-клубу при Общинному домі Єрусалима, випускник факультету автоматизації Азербайджанського інституту нафти та хімії, Громадського інституту винахідницької творчості в Баку. Автор збірника «Дорогие мои бакинцы» (Єрусалим, 2014) (Єрусалим, Ізраїль).
Балановська Тетяна – закінчила Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, французьке відділення факультету романо-германської філології. З 1978 р. працює в Одеському музеї західного і східного мистецтва, нині завідує відділом західноєвропейського мистецтва. Автор численних публікацій і статей з мистецтва (Одеса, Україна).
Баршай Олександр – журналіст, публіцист. Народився у травні 1941 року в Києві. Разом з матір’ю (батько загинув на війні) евакуювався спочатку до Саратова, потім до міста Фрунзе (нині Бішкек) – столиці Киргизії. Там закінчив школу та університет. Працював у газетах Киргизії та Казахстану. Понад 15 років пропрацював у Киргизькому державному телеграфному агентстві, був головним редактором. В Ізраїлі – з 1995 року. Постійний автор газети «Вести», публікується в інших російськомовних виданнях не тільки Ізраїля, але і США, Німеччини, Беларусі, Киргизстану. Автор трьох публіцистичних книг «Отец Авраам любит их», «Гибель Ямита» и «Монетка на счастье» (Елазар, Ізраїль).
Басін Яків – закінчив Мінський медичний інститут, лікар І категорії, 34 роки пропрацював лікарем. Автор наукових праць, лауреат Всесоюзної премії з боротьби з туберкульозом (1974). Нагороджений почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1972). Історик, дослідник, культуролог, публіцист. Автор низки книг з історії євреїв, досліджень в галузі Холокосту та історичних нарисів (Ізраїль).
Гершзон Роман – доктор філософії, кандидат геолого-мінералогічних наук, геолог, письменник, екскурсовод і журналіст. Репатріювався до Ізраїлю з колишнього СРСР у 1990 році. Автор книг: «Иерусалим: камни и люди» (1998), «Музеи Иерусалима» (2001), «С Танахом по Иерусалиму» (2007), «Еврейская кухня – от праотца Авраама до наших дней» (2010), «Иерусалим: по следам Иисуса» (2015). Лауреат міжнародних літературних премій «Золотое перо России» (2006), «Добрая лира» (2007). 2010–2015 – автор і ведучий передачі «Наша маленькая страна» на радіо «Голос Израиля – РЭКА». З 2012 року – ліцензований гід Міністерства туризму Ізраїлю (Єрусалим, Ізраїль).
Гилевич Костянтин – філолог, перекладач, завідувач відділу Сходу Одеського Будинку-Музею ім. М. К. Реріха. Автор численних наукових публікацій з філософії індуїзму. Вперше здійснив переклад збірки поезії «Перекресток» Р. Тагора з англійської мови на російську (Нідерланди).
Глєбова Ірина – закінчила Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. З 1979 року працює в Одеському музеї західного і східного мистецтва. Нині є заступником директора з наукової роботи. Автор каталогів, численних публікацій в українських і закордонних виданнях, присвячених атрибуційним дослідженням колекції західноєвропейського живопису і графіки, куратор щорічних виставок з фондів музею (Одеса, Україна).
Зарецька Злата – закінчила філологічний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Дисертацію, пов’язану зі структурою традиційного театру, захистила в 1988 році у ВНДІ мистецтвознавства ім. Грабаря. В Ізраїлі з 1990 року. Автор книги «Феномен Израильского театра» і численних статей з єврейської та світової культури (Ізраїль).
Лівшиць-Азаз Тетяна – народилася в Харкові. Навчалася в Ленінграді. З 1977 року живе в Єрусалимі. Доктор фармакології Єврейського університету. Автор 30 статей в міжнародних наукових виданнях. Автор численних нарисів, есе, інтерв’ю, мемуарів у російськомовних виданнях Ізраїлю і закордоння («Иерусалимский журнал», газета «Вести», альманах «Огни столицы», інтернет-журнал «Мы здесь», «7 по искусству» та ін.). Автор зб. есе «Марва – это шалфей. Из Иерусалимского дневника» (Иерусалим: Филобиблон, 2020) та книги «Качели надежды. Три сюжета из жизни Исаака Бабеля» (СПб.: Геликон плюс, 2022) (Єрусалим, Ізраїль).
Кадомська Марія – народилася 5 вересня 1947 р. у Львові. Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка. З 1970 р. живе в Києві. Мистецтвознавець. За час роботи в Київській міжобласній спеціальній науково-реставраційній майстерні, в інститутах «Укрпроектреставрація» (до 1997 р.) та «НДІпроектреконструкція» (з 2000 р. – головний мистецтвознавець) підготувала понад 200 історичних розвідок пам’яток історії архітектури, культових, громадських, житлових будівель Києва, Вінниці, Сум, Сімферополя, а також Київської, Полтавської, Житомирської областей. Брала участь у створенні «Зводу пам’яток історії та культури України». Має численні публікації у спеціалізованих наукових виданнях. Авторі співавтор києвознавчих книг, автор монографії з історії створення Покровської церкві у с. Пархомівці (Київ, Україна).
Мадатова Яна – азербайджанська журналістка, публіцистка, лауреатка премії «Золотое перо», випускниця факультету журналістики МДУ (Баку, Азербайджан).
Мамедов Фуад Теюб огли – доктор історичних наук, професор Академії державного управління при Президенті Азербайджанської Республіки, президент Асоціації культури Азербайджану «Симург». Азербайджанський учений, педагог, просвітитель, громадський діяч, засновник культурологічної науки в республіці. Автор численних наукових публікацій (Баку, Азербайджан).
Мокроусова Олена – кандидат історичних наук, історик архітектури, головний спеціаліст Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури і заповідних територій. Автор понад 100 наукових і науково-популярних публікацій. Співавтор культурологічного путівника «Андріївський узвіз» і монографії «Замок зітхань». Серед основних напрямів досліджень – біографії українських архітекторів, зокрема ПавлаАльошина, Павла Голландського, перших жінок-архітекторів (Київ, Україна).
Петренко Олена – закінчила Одеський медичний інститут ім. М. І. Пирогова, лікувальна справа, музичну семирічну школу по класу фортепіано. Автор численних наукових публікацій і книг. Директор Одеського Будинку-Музею імені М. К. Реріха (Одеса, Україна).
Подольська Галина – доктор філологічних наук, мистецтвознавець, письменниця, поетеса. Дійсний член Ізраїльської незалежної академії розвитку наук, член правління Об’єднання професійних художників Ізраїлю. Автор численних публікацій про мистецтво (Хайфа, Ізраїль).
Польщикова Надія – закінчила Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю інженер-будівельникі архітектор. Тема дисертаційної роботи присвячена становленню архітектури Київської Русі. Доцент кафедри «Дизайн архітектурного середовища» Одеської державної академії будівництва і архітектури. Автор понад 120 наукових публікацій (Одеса, Україна).
Полевщикова Олена – головний бібліограф Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Закінчила історичний факультет ОНУ, кандидат історичних наук. Автор численних публікацій з історичного книгознавства, зокрема з історії формування бібліотеки Воронцових, а також з історії французької еміграції на Півдні Російської імперії у кінці XVIII – на початку XIX ст. (Одеса, Україна).
Резников Алекс – Єрусалимський письменник. Народився у 1946 році в Києві. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у місцевих друкованих виданнях, на радіо та телебаченні. 1991 року разом із дружиною – відомою журналісткою Біною Сміховою та сином Володимиром репатріювався до Ізраїлю. До виходу на пенсію працював оглядачем з питань культури газети «Вісті-Єрусалим». Видав в Ізраїлі 34 книги з різних аспектів життя Єрусалиму: назви вулиць міста; прочани протягом 3-х тисячолітньої історії міста; письменники у Єрусалимі; найкращі картини з Музею Ізраїлю; міська кулінарія та ресторани та ін. В даний час працює над 3-м томом антології «Єрусалим очима письменників».
Реріх Микола (1874–1947) – російський художник, вчений, письменник, поет, мандрівник, громадський діяч. Автор численних наукових публікацій, книг: «Пути благословения», «Держава Света», «Нерушимое», «Твердыня пламенная», «Алтай – Гималаи», «Шамбала», «Шамбала сияющая», «Цветы Мории» та інших. Співавтор науково-філософського Вчення Живої Етики. Автор міжнародно-правового юридичного договору – Пакту Реріха з охорони культурних і наукових цінностей.
Реріх Святослав (1904–1993) – молодший син М. К. Реріха, видатний російський художник, громадський діяч. З 1923 року – директор заснованого М. К. Реріхом Міжнародного Центру мистецтв «Корона Мунді» у Нью-Йорку. Почесний член Академії художеств СРСР. У 1989 році за ініціативи та при безпосередній участі С. М. Реріха був заснований Радянський фонд Реріхів, правонаступником якого став Міжнародний Центр Реріхів, громадська неурядова організація при ООН, керівником якої з 1989 до 2015 року була вчений, сходознавець Людмила Василівна Шапошникова.
Садикова Лєна – завідувачка бібліотеки та екскурсовод Одеського музею західного та східного мистецтва (Одеса, Україна).
Слонімська Тетяна – закінчила Ташкентську державну консерваторію ім. М. Ашрафі по класу спеціального фортепіано. Журналістка, автор численних публікацій. Головний редактор журналу «Ліга Культури» (Ізраїль).
Случек Тамара – народилася у Санкт-Петербурзі (Ленінграді). Закінчила Ленінградський інститут кіноінженерів (ЛІКІ) за спеціальністю звукотехніка. Потім матмех ЛДУ. Була співробітником НДІ радіомовленнєвого прийому та акустики (НДІ РПА), займалася науковим проектом «Електроакустичні аналогії», викладала фізику у школі на базі авторського фізико-математичного курсу.
Твердислова Олена – кандидат філологічних наук, літературознавець, перекладачка з польської (твори Івана Павла ІІ, Романа Інгардена, Юзефа Тишнера, Кшиштофа Михальського, Анджея Валецького, Марека Скварницького та ін.), поетеса (2 книги віршів), прозаїк (книги про Папу Римського Івана Павла ІІ, Чингіза Гусейнова), автор понад ста статей про Фрідріха Горенштейна, Йосифа Бродського, про російську та польську філософію, культуру, літературу, поезію (Ізраїль).
Фролкова Анастасія – культуролог, старший науковий співробітник ОМЗіСМ, науковий інтерес – дослідження символів у класичному живописі; лектор, автор дитячих проектів про те, як читати та переосмислювати твори мистецтва (Одеса, Україна).
Чуєнко Апполінарія – з відзнакою закінчила хімічний факультет Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. З 1974 по 1990 рік – співробітник Фізико-хімічного інституту ім. О. В. Богатського НАН України. У 1986 році захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю біоорганічна хімія. У 1991–2000 роках працювала на заводах «Епсилон», «Синтез», на заводі з випуску автохімічних матеріалів. У 2000–2002 рр. – ст. науковий співробітник Інституту консервної промисловості. З 2002 по 2019 рік – ст. науковий співробітник Науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології Мінздраву України. Автор 65 наукових публікацій, з низ 16 авторських свідоцтв і патентів на винахід (Одеса, Україна).
