ЗАЛ РОДИНИ РЕРІХІВ
У залі родини Реріхів представлені портрети всіх членів родини пензля С. М. Реріха, а також художні полотна М. К. Реріха (репродукції), які присвячено двом великим релігіям та їх подвижникам: Православному Християнству та Буддійському Сходу. У центрі Православного циклу Св. Сергій Радонезький, подвижник XIV століття, засновник Свято-Троїцької лаври. М. К. Реріх писав у статті «Душа народів»: «Кожне згадування цього священного імені владно кличе нас до безперестанної світлої праці, до самовідданого творення». О. І. Реріх писала, що «зміст усієї діяльності Преподобного Сергія не в зовнішній церковності, але в його високоморальному впливі на сучасників. Встановлюючи суворі статути, вносячи дисципліну в дикі характери того часу, Він створював характер народу створюючи тим міць держави».
Значення праці, творення займають головне місце у світогляді Реріхів. На картині «Сергій Будівельник» (1924) Св. Сергій зображений невтомним трудівником. «Сергій, Будівельник Общин, забороняв своїм співробітникам приймати подаяння. Їжа та речі могли бути прийняті лише в обмін на працю», ‑ писав М. К. Реріх у дорожньому щоденнику.
Св. Миколі присвячено М. К. Реріхом кілька творів. Один з них — «Микола» (1916) представлена в експозиції, оригінал знаходиться в Національному музеї «Київська картинна галерея».
«Пантелеймон-Цілитель» (1931), «Борис і Гліб» (1942), «Звенігород» (1933), «Хресний хід» (1920-і), «Світло перемагає тьму» (1933) представляють православний цикл. В експозиції Буддійського Сходу центральне місце займає картина «Скарб Світу. Чинтамані». Розсунулися вогненні гори, і в світ спускається білий Кінь — символ Духовного провіщення, приходу в світ довгоочікуваного Спасителя, на спині коня — Чинтамані, що горить вогненним неопалимим Світлом Духовності. О. І. Реріх писала: «Надсилання цього дарунка з незапам’ятних часів знаменує наступаючий строк призначеного об’єднання та мощі тієї країни, де він з’являється... Схід особливо повний легенд про цей дарунок Оріона. Так і тибетський і монгольський білий кінь Эрдені-Морі, що несе Чинтамані (Скарб Світу), теж пов’язаний із цією появою». «Агни-Йога» символізує настання Епохи Вогню. Провіщення Вогненної Епохи проходить через Священні Писання всіх Великих релігій, під цією назвою вийшли книги Вчення Живої Етики, що підготовляють свідомість людства до провіщеної космічної події. У картинах «Держательниця Світу», «Пісня про Шамбалу» відбиті образи О. І. Реріх та М. К. Реріха, що свідчать у своїй творчій спадщині (картинах, книгах, науково-філософській спадщині) про прихід Нової Ери.
Легенда про Шамбалу втілилася в картинах М. К. Реріха: «Звістка Шамбали», «Послання Шамбали», «Лист Шамбали», «Сага про Шамбалу» та багатьох іншіх. За легендами про Шамбалу стоїть реальність, про яку писали Реріхи у своїй літературній спадщині, як про конкретне місце на географічній карті Землі, де вони побували, де протягом трьох років перебувала О. П. Блаватська, перед тім, як дати світу основну працю життя «Таємну Доктрину». Із Шамбалою пов’язана й група Учителів Людства, духовних Учителів або Великих Душ, Махатм, які направляють еволюцію Землі та людей. Про Шамбалу М. К. Реріх писав у своїх літературних працях «Шамбала сяюча», «Алтай-Гімалаї» та інших. В експедиційному щоденнику записано: «Слово про велику Шамбалу, або таємничу Калапе індусів звучить як символ великого майбутнього. У сказаннях про Шамбалу, у легендах, переказах та піснях полягає, можливо, найбільш значна звістка Сходу». У залі родини Реріхів представлена літературна спадщина всіх членів родини та художні альбоми творів М. К. Реріха та С. М. Реріха.
О. І. Реріх писала під 5-ма псевдонімами: Наталія Яровська — «Прапор Преподобного Сергія Радонезського», Наталія Рокотова «Основи буддизму», Ж. Сент-Ілер «Криптограми Сходу», Іскандер Ханум «Чаша Сходу», Сундрі «Листи з Гімалаїв». Епістолярна спадщина О. І. Реріх склала 9-ти томне зібрання, видане Міжнародним Центром Реріхів (Москва). Представлені також прижиттєві видання листів О. І. Реріх та М. К. Реріха на англійський та російський мовах, які були надруковані в США, Латвії, Франції. У вітринах знаходяться: 3-х томне зібрання творів М. Метерлінка, ілюстроване М. К. Реріхом, прижиттєві видання про М. К. Реріха: О. Ростиславова (1916), С. Ернста (1916), О. Мантеля (1912) , О. Гідоні (1915); Журнали: «Апполон» (1911), «Світ мистецтва» (1904), «Мистецтво» (1905), «Старі роки» (1914), «Мистецтво і художня промисловість» (1898) та ін. Представлена література видана в Музеї Миколи Реріха в Нью-Йорку, каталоги виставок, справжні листи М. К. Реріха та його автографи.
