ПРО МУЗЕЙ
Якій країні для життя надасте перевагу? — Звісно, країні Культури.
Ваші кращі помисли чому ви принесете? — Культурі.
Чому ви присвятите ваші освічені праці? — Звичайно, Культурі.
Чим ви оновите вашу свідомість? — Переможним світлом Культури.
Чи не потрясателі ви? — У постійний праці ми не маємо часу для потрясінь. Ми будуємо. У позитивному твердженні та пізнанні ми прагнемо покращити та прикрасити життя земне.
М. К. Реріх
10 березня 2000 р., в Одесі було відкрито громадський Будинок-Музей імені М. К. Реріха, один з дванадцяти музеїв світу, що носять ім’я видатного художника, єдиний в Україні. Перший Музей Миколи Реріха був відкритий в Нью-Йорку, в 1923 р. Згодом були засновані Музеї та художні галереї імені Реріха в багатьох країнах світу. Засновниками Музею були: Одеський Комітет Пакту Культури і Миру імені М. К. Реріха та Південно-Український Благодійний Фонд імені М. К. Реріха. Концепція експозиції та діяльності Одеського Будинку-Музею імені М. К. Реріха відповідає уявленню М. К. Реріха про Музей: «Люди вимовляють слово „Музей“ і залишаються далекі від думки, що Музей є Музейон, по-грецьки, Будинок Муз. Обитель всіх Муз, перш за все, є символом Об’єднання». «Перш за все, Музейон є обителлю всіх родів Прекрасного, і зовсім не в сенсі
лише збереження тих чи інших зразків, але в сенсі життєвого і творчого застосування їх». Молодший син М. К. Реріха, С. М. Реріх (1904-1993), доповнив поняття Музею, як Культурного Центру: «Перш за все, це повинен бути живий центр. Не просто музейна експозиція, а постійно змінюючи одна одну виставки... Звичайно, поряд з цим роботи Миколи Костянтиновича повинні бути представлені постійно. При центрі може бути і лекційний, концертний зал... Безсумнівно, при центрі повинна працювати велика бібліотека... Але центр бачиться мені і як наукова установа. Завданням його, як видається, може стати не тільки систематизація та вивчення багатогранної спадщини Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни, а й подальший розвиток закладених в цих поглядах ідей».
Одеський Будинок-Музей імені М. К. Реріха
Своїм основним завданням співробітники Музею бачать всебічне наукове вивчення та поширення творчої спадщини всієї родини Реріхів — всесвітньо відомого художника Миколи Костянтиновича Реріха (1874–1947), філософа Олени Іванівни Реріх (1879–1955), дружини М. К. Реріха, їх синів — сходознавця Юрія Миколайовича Реріха (1902–1960) і художника Святослава Миколайовича Реріха (1904–1993). Діяльність Музею зосереджена на вивченні спадщини родини Реріхів, але саме принципи організації і роботи музею, закладені при створенні першого Музею Реріха в Нью-Йорку самим М. К. Реріхом, роблять Одеський Будинок-Музей ім. М. К. Реріха відкритим для якнайширшого співробітництва з усіма організаціями культури, мистецтва і науки. Біля витоків створення Музею Реріха в Одесі стояли художник Борис Олексійович Смирнов-Русецький (1905–1993) — учень М. К. Реріха (1874–1947) і професор-індолог Московського державного університету Наталя Михайлівна Сазанова (1932–2006).
Засновник Дому-Музею імені М. К. Реріха — О. Г. Петренко, лікар, реріхознавець розробила проект експозиції музейного простору. У приміщенні, придбаному на кошти благодійників, співробітниками музею була здійснена реконструкція. Первісну основу музейного фонду склали картини, етюди, начерки;
архівні матеріали: рукописи спогадів про родину Реріхів, щоденники, листи, рідкісні фотографії, передані художником Б. О. Смирновим-Русецьким засновнику музею О. Г. Петренко. Згодом художник-аквареліст В. Л. Яснопольська (1916–1996), дружина Б. О. Смирнова-Русецького, значно поповнила фонди музею своїми акварелями і роботами вчителя — всесвітньо відомого аквареліста А. В. Фонвізіна (1882–1973), а також творами Смирнова-Русецького. За час існування Музею в його фонди від дарувальників надійшло понад сорока колекцій: живопис, графіка, ікони, скульптура, декоративно-прикладне мистецтво, художня фотографія, рідкісні видання книг, альбомів, каталогів.
Найбільшім надходженням останніх років є колекція живопису ізраїльського художника Анатолія Метли (народ.1964) та колекція офортів Олександра Борисовича Постеля (1904-1989), заслуженого діяча УРСР, визнаного майстра української радянської графіки. Обидві колекції були подаровані музею доктором філологічних наук Галиною Подольською (Єрусалим, Ізраїль). Завдяки Галині Подольській Одеський Будинок-Музей імені М. К. Реріха став одним з найбільших колекціонерів картин художників Ізраїлю.
Експозиція сучасних художників України, Ізраїлю та Одеси в Одеському Будинку-Музеї ім. М. К. Реріха
Як зразок, за основу формування Музею був узятий Музей М. К. Реріха в Нью-Йорку (США), відкритий в 1923 р. У 1929 р. Нью-Йоркський Музей було перенесено в нову, спеціально збудовану 29-поверхову будівлю, дійсно, храм Мистецтв, Культури і Науки, що носив ще одну назву — Будинок Майстра — Master Building. Колекція картин М. К. Реріха в 29-поверховому Музеї становила близько тисячі художніх творів. Фонд постійно поповнювався роботами М. К. Реріха і був подарований американському народу. Одночасно в цьому ж будинку розмістилися організації, засновані М. К. Реріхом в США:
«Інститут Об’єднаних Мистецтв» (1921), Художній Центр «Вінець Світу» («Corona Mundi», 1922), «Пакт Миру і Прапор Миру» (1935). При Музеї М. К. Реріха була відкрита філія Інституту Гімалайських досліджень «Урусваті», який був заснований в Індії, в місті Наггар (долина Кулу), після Трансгімалайской експедиції в 1923–1928 рр. У Музеї М. К. Реріха були засновані відділи мистецтв понад десяти країн; Тибетська бібліотека, що включала 330 священних книг буддизму Канджур і Танджур; кімнати-каплиці, присвячені Св. Сергію і Св. Франциску.
Микола Реріх. Вхід в Музей Реріха, Нью-Йорк (червень-жовтень 1929 г.)
На задньому плані: «Скарб ангелів» (1905 р., вгорі) та «Соловецький монастир» (1923 р., внизу)
Архів Музею Реріха в Нью-Йорку
Творча спадщина родини Реріхів багатогранна і бездонна — це потужний внесок в розвиток світової культури, науки і мистецтва, в процвітання справи Миру і Краси на Землі через красу внутрішнього світу кожної людини і людства в цілому. Можна сказати так: через сім’ю Реріхів пройшла еволюційна звістка Краси Знання Космосу від Великих Вчителів людства, відображена в вінці їх творчої спадщини — науково-філософському Вченні Жива Етика. Цьому передував тривалий життєвий шлях освіти і самоосвіти всієї родини Реріхів, зустріч з тими Високими Сутностями, які направляють еволюцію людства, яких С. М. Реріх назвав «більш досконалими людьми». С. М. Реріх свідчив про своїх батьків в нарисах: «Художник і провидець», «Щедрий синтез», «Слово про батька», «Піднімаючи себе, підняти інших», тому що він спостерігав
спільний шлях батьків все своє свідоме життя. Святослав Реріх писав: «Микола Костянтинович Реріх завжди вважав, що чим би ми не займалися, які б у нас не були інтереси, думки, найголовніше — вивчення і розуміння людини. Саме цей глибинний аналіз хвилював Миколу Костянтиновича та Олену Іванівну. У житті їм вдалося або пощастило зустрітися з видатними, винятковими людьми які вже пройшли частину судженого Великого Шляху і могли самі собою свідчити про те, чим може стати людина, якщо вона дійсно перетворить своє життя і піде цим шляхом. У них був цей живий Контакт з більш досконалим життям, з більш досконалими людьми, які завжди були на нашій Землі. Знайти їх може тільки той, хто готовий для цього і кого вони самі хочуть зустріти».
