ЗАЛ УЧИТЕЛІВ ЛЮДСТВА
Зал Учителів людства ілюструє ідею об’єднання всіх релігій, єдине джерело їх походження. Уся родина Реріхів була глибоко переконана, що в основі всіх релігій лежить насамперед Вчення розвитку світобудови та людства (космогенезіс та антропогенезіс). Відмінності ж існують у зовнішньому або обрядовому культі, тобто екзотеричному. Серія картин М. К. Реріха «Прапори Сходу» склалася в 1925 р. з 19 картин, присвячена великим святим, подвижникам, засновникам світових релігій. Серед них: «Мойсей Водій» (1925) — біблійний пророк, автор п’ятикнижжя, про якого О. І. Реріх писала: «Мойсей був воістину водієм, він з’явився творцем народу ізраїльського». «Магомет на горі Хира» (1925) — засновник релігії Ісламу та першої громади мусульман. М. К. Реріх записав у щоденнику: «Той же самий — Старого й Нового Завіту — архангел Гавриіл на горі Хира вказав Магомету почати проповідь». «Конфуцій» (1925) — давньокитайский мислитель, творець етико-політичного вчення, засновник конфуціанства. «Лао-Цзи» (1925) — засновник філолофсько-
релігійного вчення даосизму. М. К. Реріх говорив, що «зображений Лао-Цзи на священному чорному волі, що їде в Тибет». Великий католицький «Святий Франциськ Асизський» (1932) зображений у сюїті із трьох картин: «Мадонна Оріфламма» (1932) із прапором Миру та Культури в руках, «Св. Сергій», який тримає відроджений Храм Духа на руках та земля під його ногами є єдиним цілим із землею, на якій стоїть Св. Франциск. М. К. Реріх відобразив у полотнах слов’янську ідею «софійности», «соборності», як писав філософ срібного віку В. Л. Соловйов, а Ф. М. Достоєвський назвав це «всесвітньою чуйністю». Християнський цикл представлений картинами М. К. Реріха: «Христос» (1933), «Чаша Христа» (1925), «Знаки Христа» (1924), «Спокушання Христа» (1932), «Сходження Христа в Пекло» (1933). С. М. Реріх ушанував сина Божьего — Христа — полотнами: «Господом твоїм», «Пієта» (1960), закарбувавши в картинах принесений їм Завіт: «Немає більше любові від тієї, як хтось покладе душу за други своя».
Буддійський відділ зали Учителів представлений картинами М. К. Реріха та С. М. Реріха (репродукції), монгольськими іконами (танками) XIX ст., скульптурами малих форм Будди (XIX ст.) та Божествами буддійського пантеону — Авалокітєшвара (заступник Тибету, XIX ст.), Кубера (заступник усіляких багатств, XIX ст.) та культовими предметами (XIX ст.). Жіночі божества — Біла та Зелена Тари виконані на полотні, монгольського походження (XIX ст.). «Будда-Переможець» (1925) М. К. Реріха — це вершина духовного завоювання людини, що стала Буддою (санскр. «прояснений», «осяяний вищою мудрістю»). М. К. Реріх називав Будду «учителем життя», «левом безстрашності»;
писав, що «прийшов час коли через позолоть ідола з’являється лик Будди, Великого общинника, що вчить проти власності, проти вбивства, пияцтва, надмірності. З’являється могутній лик, що кличе до переоцінки цінностей, до праці та пізнання». Індійська релігійна традиція індуїзму представлена великими Постатями «Крішни», «Бхагавана» (Рамакрішни, 1945), написаними М. К. Реріхом, та культовими скульптурами Крішни та його духовної жіночої половини Радхи. Оригінал традиційної ікони на полотні (пічхая) зображує Бога Крішну в образі Пастуха з Гопі (пастушками).
До образа Матері Світу М. К. Реріх звертався неодноразово як у живописі «Матір Світу» (1924) так й у своїх нарисах: «На всьому Сході та на всьому Заході живе образ Матері Світу та глибокозначні звернення, присвячені цієї високої Постаті. Великий Лик часто буває закритим, і під цими складками покривала, що сяє квадратами досконалості, чи не видасться той же Єдиний Лик спільної всім Матері Сущого». Кульмінацією картин М. К. Реріха є триптих «Так буде Владика!» («Fiat Rex», 1931). Учитель зображений у сяйві Слави, у всій своїй духовній силі та мощі Світла. У його руках Камінь, опис якого зустрічається у всіх легендах світу. Згідно з легендою, Камінь прийшов на Землю із сузір’я Оріон за давніх літ. На місці його падіння була заснована Обитель Учителів Знання та Світла — Шамбала. Донині Камінь перебуває в Обителі та здійснює зв’язок між світами Землі та Космосу. Осколок Каменю довіряється тільки самим гідним з людей.
Неодноразово М. К. Реріх та С. М. Реріх зображували скриньку, у якій спочиває осколок основного тіла Каменю: портрет О. І. Реріх та М. К. Реріха, «Матір Світу», «Спалення тьми», «Держательниця Світу» та ін. М. К. Реріх та О. І. Реріх свідчать у своїх літературних працях про одержання цього Каменю та високої Місії з Каменем пов’язаної. На триптиху «Fiat Rex» ліворуч і праворуч від Учителя — символічні зображення М. К. Реріха та О. І. Реріх. М. К. Реріх — у вигляді середньовічного лицаря, О. І. Реріх ‑ несуча Світло й світок Знання. У центрі залу Вчителів — рельєфна карта-макет з позначенням маршруту Центрально — Азійської експедиції Реріхів, яка тривала 5 років (1923-1928) та зібрала величезні наукові, культурні жнива. Успіх експедиції був забезпечений також старшим сином Реріхів ученим-сходознавцем Ю. М. Реріхом, який володів більш ніж 30-мя мовами, включаючи багато говірок Тибету.
