Аграновський Олександр – керівник Єрусалимського відділення Міжнародної асоціації Азербайджан – Ізраїль «АзІз», заст. голови прес-клубу при Общинному домі Єрусалима, випускник факультету автоматизації Азербайджанського інституту нафти та хімії, Громадського інституту винахідницької творчості в Б.аку. Автор збірника «Дорогие мои бакинцы» (Єрусалим, 2014). У 2025 р. Олександра Аграновського було відзначено премією «Людина року 2025» (Ізраїль) за активну участь у розвитку народної дипломатії та побудову мостів між країнами (Єрусалим, Ізраїль).
Балановська Тетяна – закінчила Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, французьке відділення факультету романо-германської філології. З 1978 р. працює в Одеському музеї західного і східного мистецтва, нині завідує відділом західноєвропейського мистецтва. Автор численних публікацій і статей з мистецтва (Одеса, Україна).
Баршай Олександр – журналіст, публіцист. Народився у т 1941 равні 1941 року в Києві. Разом з матір’ю (батько загинув на війні) евакуювався спочатку до Саратова, потім до міста Фрунзе (нині Бішкек) – столиці Киргизії. Там закінчив школу та університет. Працював у газетах Киргизії та Казахстану. Понад 15 років пропрацював у Киргизькому державному телеграфному агентстві, був головним редактором. В Ізраїлі – з 1995 року. Постійний автор газети «Вести», публікується в інших російськомовних виданнях не тільки Ізраїля, але і США, Німеччини, Білорусі, Киргизстану. Автор трьох публіцистичних книг «Отец Авраам любит их», «Гибель Ямита» и «Монетка на счастье» (Елазар, Ізраїль).
Басін Яків – закінчив Мінський медичний інститут, лікар І категорії, 34 роки пропрацював лікарем. Автор наукових праць, лауреат Всесоюзної премії з боротьби з туберкульозом (1974). Нагороджений почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я» (1972). Історик, дослідник, культуролог, публіцист. Автор низки книг з історії євреїв, досліджень в галузі Холокосту та історичних нарисів (Ізраїль).
Блаватська Олена (1831–1891) – нар. у м. Дніпро, Україна. Філософ, засновниця теософського руху (1875), письменниця, мандрівниця, перекладачка, авторка фундаментальних праць, таких як: «Викрита Ізіда: універсальний ключ до таємниць давньої та сучасної науки і теології» (англ. Isis Unveiled: A Master-Key to the Mysteries of Ancient and Modern Science and Theology) (1877), «Таємна доктрина, синтез науки, релігії та філософії» (англ. The Secret Doctrine, the Synthesis of Science, Religion and Philosophy) (1878) та низки інших книг. Засновниця та редакторка першого теософського журналу The Theosophist (1879) та ін. Листувалася з Вчителями Білого Братства, оригінали – «Листи Махатм» (англ. Letters from the Masters of the Wisdom) знаходяться у Британській бібліотеці. У м. Дніпро (Україна) знаходиться «Музейний центр О. П. Блаватської та її родини», єдиний у світі музей, присвячений засновниці теософського руху.
Гершзон Роман – доктор філософії, кандидат геолого-мінералогічних наук, геолог, письменник, екскурсовод і журналіст. Репатріювався до Ізраїлю з колишнього СРСР у 1990 році. Автор книг: «Иерусалим: камни и люди» (1998), «Музеи Иерусалима» (2001), «С Танахом по Иерусалиму» (2007), «Еврейская кухня – от праотца Авраама до наших дней» (2010), «Иерусалим: по следам Иисуса» (2015). Лауреат міжнародних літературних премій «Золотое перо России» (2006), «Добрая лира» (2007). 2010–2015 – автор і ведучий передачі «Наша маленькая страна» на радіо «Голос Израиля – РЭКА». З 2012 року – ліцензований гід Міністерства туризму Ізраїлю (Єрусалим, Ізраїль).
Гілевич Костянтин – філолог, перекладач, завідувач відділу Сходу Одеського Будинку-Музею ім. М. К. Реріха. Автор численних наукових публікацій з філософії індуїзму. Вперше здійснив переклад збірки поезії «Перехрестя» Р. Тагора з англійської (Нідерланди).
Глєбова Ірина – закінчила Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. З 1979 року працює в Одеському музеї західного і східного мистецтва. Нині є заступником директора з наукової роботи. Автор каталогів, численних публікацій в українських та закордонних виданнях, присвячених атрибуційним дослідженням колекції західноєвропейського живопису і графіки, куратор щорічних виставок з фондів музею (Одеса, Україна).
Зарецька Злата – закінчила філологічний факультет Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. Дисертацію, пов’язану зі структурою традиційного театру, захистила в 1988 році у ВНДІ мистецтвознавства ім. Грабаря. В Ізраїлі з 1990 року. Автор книги «Феномен Израильского театра» та численних статей з єврейської та світової культури (Ізраїль).
Ляхова Катерина – PhD, наукова співробітниця Одеського Будинку-Музею імені М. К. Реріха, керівниця культурної асоціації «Реріхівський центр» (Нідерланди).
Мамедов Фуад Теюб огли – доктор історичних наук, професор Академії державного управління при Президенті Азербайджанської Республіки, президент Асоціації культури Азербайджана «Симург». Азербайджанський учений, педагог, просвітитель, громадський діяч, засновник культурологічної науки в республіці. Автор численних наукових публікацій (Баку, Азербайджан).
Мір-Багірзаде Фаріда Алтай кизи – провідний науковий співробітник відділу «Образотворче, декоративно-ужиткове мистецтво та геральдика» Інституту архітектури та мистецтва Національної академії наук Азербайджану, доцент з естетики, доктор філософії з мистецтвознавства. Дослідник філософії мистецтва, символіки, культурних цінностей, історії світового та азербайджанського образотворчого мистецтва, а також творчості окремих майстрів. Її роботи поєднують мистецтвознавство, культурологію та семіотику. Автор низки монографій про видатних азербайджанських художників, а також навчальних посібників з історії мистецтва (Баку, Азербайджан).
Петренко Олена – закінчила Одеський медичний інститут ім. М. І. Пирогова, лікувальна справа, музичну семирічну школу по класу фортепіано. Автор численних наукових публікацій і книг. Директор Одеського Будинку-Музею імені М. К. Реріха (Одеса, Україна).
Подольська Галина – доктор філологічних наук, мистецтвознавець, письменниця, поетеса. Дійсний член Ізраїльської незалежної академії розвитку наук, член правління Об’єднання професійних художників Ізраїлю. Автор численних публікацій про мистецтво (Хайфа, Ізраїль).
Прокоф’єв Володимир – закінчив Одеське державне мистецьке училище ім. Грекова 1976 р. З 1998 по 2009 р. жив i працював у м. Тольятті, в мистецькому фонді. Займався керамікою, монументальним мистецтвом. З 1990 р. керував своєю фірмою монументально-декоративного мистецтва. Займався монументальним мистецтвом, керамікою, живописом, дизайном інтер’єрів. Брав участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. У 2009 році разом із дружиною репатріювався до Ізраїлю. Живе у місті Ашдоді, основне заняття – живопис. Постійний учасник виставок у галереї Манзон Хаус у Тель-Авіві. У 2017 виставка в Ашдоді спільно із Зінаїдою Прокоф’євою. У 2024 році виставка в Ашдоді спільно з Аркадієм Барнабовим (Ашдод, Ізраїль).
Резников Алекс – єрусалимський письменник. Народився у 1946 році в Києві. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Працював у місцевих друкованих виданнях, на радіо та телебаченні. В 1991 році разом із дружиною – відомою журналісткою Біною Сміховою та сином Володимиром репатріювався до Ізраїлю. До виходу на пенсію працював оглядачем з питань культури газети «Вісті-Єрусалим». Видав в Ізраїлі 34 книги з різних аспектів життя Єрусалима: назв вулиць міста; історій прочан протягом 3‑тисячолітньої історії міста; письменників у Єрусалимі; найкращих картин з Музею Ізраїлю; міської кулінарії та ресторанів та ін. В даний час працює над 3‑м томом антології «Єрусалим очима письменників» (Ізраїль).
Реріх Олена (1879–1955) – російський філософ, письменник, перекладач. Автор численних наукових публікацій та книг: «Знамя Преподобного Сергия Радонежского» (під псевдонімом Наталія Яровська), «Основы буддизма» (під псевдонімом Наталія Рокотова), «Криптограммы Востока» (під псевдонімом Жозефіна Сент-Ілер), «Чаша Востока» (під псевдонімом Іскандер Ханум). Співавтор 14‑томного науково-філософського Вчення Живої Етики.
Реріх Микола (1874–1947) – російський художник, вчений, письменник, поет, мандрівник, громадський діяч. Автор численних наукових публікацій, книг: «Пути благословения», «Держава Света», «Нерушимое», «Твердыня пламенная», «Алтай – Гималаи», «Шамбала», «Шамбала сияющая», «Цветы Мории» та інших. Співавтор науковофілософського Вчення Живої Етики. Автор міжнародноправового юридичного договору – Пакту Реріха з охорони культурних і наукових цінностей.
Рафаэль-Мишиева Хана – журналістка, народилася в місті Дербенті, Дагестан, випускниця Московського технологічного інституту харчової промисловості. Проживає у місті Тверія, Ізраїль. Публікується в виданнях Ізраїлю, США, Канади та Азербайджану. Заступник головного редактора журналу «Товуші-Світло» (США), кореспондент міської єврейської газети «Ватан» (Дербент), журналу «Зорі Кавказу» (Канада), газети «Секрет» (Ізраїль). Переможець конкурсу «Журналіст року-2006» у номінації «За пропаганду ідей толерантності та інтернаціоналізму». Автор і співавтор книг: «Відображення душі», «Євреї Дагестану», «Євреї Азербайджану» та «Жінки Ізраїлю» (молитовник для жінок). Співробітник прес-служби сайту STMEGI.com (Ізраїль).
Садикова Лєна – завідувачка бібліотеки та екскурсовод Одеського музею західного та східного мистецтва (Одеса, Україна).
Седих Сергій – закінчив Одеський національний університет ім. І. І. Мечнікова. Працював заступником директора з наукової роботи в Одеському художньому музеї, автор численних публікацій, присвячених творчості одеських митців, засновник і редактор наукового збірника «Одеський художній вісник» (Одеса, Україна).
Слонімська Тетяна – закінчила Ташкентську державну консерваторію ім. М. Ашрафі по класу спеціального фортепіано. Журналістка, автор численних публікацій. Головний редактор журналу «Ліга Культури» (Ізраїль).
Смиловицький Леонід – доктор історичних наук, ст. науковий співробітник Центру діаспори при Тель-Авівському університеті (з 1995), колишній співробітник Ізраїльського Національного меморіалу Катастрофи та героїзму Яд Вашем (1994), доцент кафедри новітньої історії Білоруського державного університету культури та мистецтва (1980–1992), співробітник Білоруського державного музею історії Великої Вітчизняної війни (1979–1980), автор 450 наукових публікацій, включаючи 8 монографій «Євреї Білорусі: із нашої спільної історії, 1905–1953 рр.», Мінськ, 1999 р.; «Катастрофа євреїв у Білорусії», Тель-Авів, 2000 р.; «Євреї у Турові. Історія містечка Мозирського повіту», Єрусалим, 2008; «Jewish Life in Belarus. The final Decade of Stalin Regime 1944–1953», New York; Budapest, 2014; «Цензура в БРСР: повоєнні роки», Єрусалим, 2015; «Лев Смиловицький. З досвіду пережитого», Єрусалим, 1988–2016 рр.; «Євреї Білорусі до та після Голокосту», Єрусалим, 2020; «Євреї Білорусі у роки Голокосту», Тель-Авів, 2021; «В’язень гетто, партизан та вчений», Єрусалим, 2025 (Ізраїль).
Твердислова Олена – кандидат філологічних наук, літературознавець, перекладачка з польської (твори Івана Павла ІІ, Романа Інгардена, Юзефа Тишнера, Кшиштофа Михальського, Анджея Валецького, Марека Скварницького та ін.), поетеса (2 книги віршів), прозаїк (книги про Папу Римського Івана Павла ІІ, Чингіза Гусейнова), автор понад ста статей про Фрідріха Горенштейна, Йосифа Бродського, російську та польську філософію, культуру, літературу, поезію (Ізраїль).
