19 березня 2022 р. о 14.00 (GMT+2:00) в Одеському Будинку-Музеї ім. М. К. Реріха відбудеться програма «Зібрання картин Бориса Смирнова-Русецького з колекції Одеського Будинку-Музею ім. М. К. Реріха». Програму підготовлено директором Одеського Будинку-Музею ім. М. К. Реріха Петренко Оленою Григорівною. У програмі будуть представлені роботи із циклів: «Прощання зі Сортавалою», «Північ», «Прозорість».

Приєднатися до трансляції можна за посиланням https://youtu.be/S4RLin44SqI

Борис Олексійович Смирнов-Русецький (21 січня 1905, Санкт-Петербург — 7 серпня 1993, Санкт-Петербург) — відомий художник, вчений, письменник, громадський діяч, член групи художників-космістів «Амаравелла». Походив із дворянського роду, батько – офіцер. У підлітковому віці відвідував гурток малювання під керівництвом Олексія Манкова. Навчання розпочав у Петерпаульшуле — німецькій гімназії, де викладання велося німецькою мовою.

У 1922 році він вступив на вечірнє відділення Московського інженерно-економічного інституту, згодом Смирнов-Русецький зазначав: «Як не дивно, навчання в інженерно-економічному інституті духовно дало мені більше, ніж надалі художній ВНЗ».

Важливими роками життя були 1922 та 1926-й роки. Саме в ці роки були апробовані перші музичні досліди у живописі у циклі «Прозорість». Тоді ж відбулося знакове знайомство з художником П. П. Фатєєвим (1891-1871). До цього ж періоду відноситься і початок листування Бориса Олексійовича з Василем Кандінським, що тривало п'ять років (до 1928-1929). У цей час розпочато цикл «Осінні роздуми».

У червні 1926 року, у Москві, відбулася зустріч Б. О. Смирнова-Русецького та його друзів, згодом відомих як гурт «Амаравелла», з видатним художником М. К. Реріхом (1874–1947). Зустріч виявилася доленосною і докорінно змінила все майбутнє життя 21-річного юнака, направила його в русло вже не духовного пошуку, а духовного шляху. Під час зустрічей М. К. Реріх познайомився з роботами художників і подарував перші дві книги — «Поклик» (1924) та «Осяяння» (1925) науково-філософського Вчення Живої Етики, а також свою книгу «Шляхи благословення». Так було засновано перше Товариство друзів Музею М. К. Реріха в США. У 1927 р., група “Амаравелла” остаточно склалася, до неї увійшли: О. П. Сардан, П. П. Фатєєв, В. М. Пшесецька (Руна), С. І. Шиголєв, Б. О. Смирнов-Русецький, В. Т. Черноволенко.

За порадою Реріха Смирнов-Русецький вступив до ВХУТЕМАСу. Навчався у відомих художників: П. ​ Павлінова (1881–1966) за малюнком, у О. Осмьоркіна (1892–1953) з живопису, у І. Нивінського (1880–1933) з офорту, у В. Фаворського (1886–1964) з гравюри. До моменту вступу до ВХУТЕМАС Борис Олексійович три роки навчався у студії видного художника-реаліста професора Ф. І. Рерберга (1865-1938), у якого пройшли навчання багато видатних художників, у тому числі і П. П. Фатєєв.

У 1930 р. вступив до аспірантури інженерно-економічного інституту за фахом металознавства, але потім, за результатами «чистки» його було відправлено на виробництво. З лютого 1931 почав працювати викладачем металознавства автогенно-зварювального технікуму, який в 1933 став факультетом Московського вищого технічного училища. У 1937 році за сукупністю наукових праць він обійняв посаду доцента кафедри. З живописом художник не поривав, але кожну літню відпустку, що тривала два місяці, проводив у подорожах з етюдником місцями, якими колись проходив М. К. Реріх: «Літні подорожі були найбільшою радістю життя. Я згадував про мандри Миколи Реріха, про його життя в Сортавалі у ладозьких шхер — дуже хотілося пройти його слідами».

24 червня 1941 був заарештований, засуджений до десяти років виправно-трудових таборів за «антирадянську пропаганду», «зв'язок з російським емігрантом Реріхом М. К.». Відбувши термін, був засланий (10 листопада 1951) в Акмолінську область.

Звільнився в серпні 1954 року, 29 вересня 1956 отримав довідку про реабілітацію «за відсутністю складу злочину» і повернувся до Москви (у травні 1957 отримав прописку). У березні 1957 року вступив до Інституту металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР (у 1962 році захистив кандидатську дисертацію). З 1965 р. працював як завідувач лабораторії зварювання спеціальних сталей та кольорових металів ВНДІМонтажспецбуд до виходу на пенсію в 1973 р.

У 1957 р., після довгої перерви з 1926 року, відбулася зустріч Б. А. Смирнова-Русецького з Ю. Н. Реріхом, ученим-сходознавцем, старшим сином Н. К. Реріха, яка «залишила глибокий слід» у житті художника. Почалися регулярні зустрічі з ним, які «вносили в життя особливий ритм і завжди очікувалися з радістю та нетерпінням».

Навесні 1960 Б. О. Смирнов-Русецький знайомиться з молодшим сином М. К. Реріха — Святославом Миколайовичем, який привіз до СРСР виставку своїх творів.
Борис Олексійович розпочав серію робіт, з яких народилися цикли: «Далекий Схід», «Борове», «Університет на Ленінських горах», «Цілинний край», «Забайкалля», «Портрети дерев», «Коктебель», «Алтай», «Сортавала» та ін., продовжив роботу над циклом «Прозорість».

Перша виставка Б. О. Смирнова-Русецького відбулася у Московському державному університеті (1962), потім у клубі інституту імені Курчатова (1967), Московському будинку архітекторів (1969, 1971–1972), у подальші роки – у музеях Пскова, Костроми, Києва, Новосибірська, Загорська, Звенигорода, Ленінграда. За кордоном – у Монголії, Фінляндії, Німеччині. Поряд із організацією нових виставок художник багато подорожував. Більшість його маршрутів пов'язані з місцями, у яких бував М. К. Реріх: Сортавала, Валаам, Новосибірськ, Алтай, Псков, Ізборськ, Прибалтика. В 1968 Б. О. Смирнов-Русецький відвідав Київ і передав шість своїх картин в дар Київському музею російського мистецтва, нині Національний музей «Київська картинна галерея».

Входив до складу Комісії з культурно-мистецької спадщини М. К. Реріха при Державному музеї Сходу з моменту її утворення (жовтень 1984 р.). З 1986 року був головою Московського реріхівського товариства.

У 1993 р., Б. О. Смирнов-Русецький відвідав Одесу, коли вперше представив свою творчість одеситам та відкрив виставку свого Вчителя – М. К. Реріха в Одеському художньому музеї.

Працював Б. О. Смирнов-Русецький переважно у техніці пастелі, але в незвиклий спосіб: він наносив декілька шарів пастелі, фіксуючи кожен шар з пульверизатора слабким розчином желатину, таких шарів було до п'яти. Ця техніка надавала бархатистість роботам художника. Велику увагу він приділяв загальної колірної гармонії картини та її композиції, що особливо позначилося на пейзажних роботах. Природа вчила Бориса Олексійовича височини станів та різноманітності краси, а найголовніше — умінню її розглянути: «Головне — чітко побачити і зрозуміти, де Світло і де тьма, де мистецтво, яке духовно підносить, а яке — веде до тьми».

Все життя кредо М. К. Реріха для Смирнова-Русецького було провідним начатком життя і творчості, допомагало долати труднощі та підніматися духовно: «Давним-давно я висловлював моє розуміння життя… Коли стверджуємо: Любов, Краса і Дія, ми знаємо, що вимовляємо формулу міжнародної мови. Ця формула, яка нині належить музею та сцені, має увійти в життя кожного дня. Знак краси відкриє усі „священні врата“. Під знаком краси ми йдемо радісно. Перемагаємо красою. Красою молимося, Красою об'єднуємося».